Мирослав Михайлович Скорик (13 липня 1938, Львів — 1 червня 2020, Київ) — визначний український композитор і музикознавець, чия творчість стала важливою частиною національної музичної культури. Він був удостоєний звання Героя України, народного артиста України, а також став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка. У різні роки очолював провідні мистецькі інституції, зокрема був співголовою Національної спілки композиторів України та художнім керівником Київської опери. Скорик також мав глибоке родинне коріння в культурному середовищі — був родичем видатної оперної співачки Соломія Крушельницька.
Народившись у родині інтелігентів у Львові, він змалку перебував у творчій атмосфері. Його мати походила з відомого роду Охримовичів, а дід був знаним фольклористом і громадським діячем. Батько, історик і етнограф, також мав музичні здібності й прищепив синові любов до народної музики. Саме в родинному колі Мирослав отримав перші музичні враження. Важливу роль у його становленні відіграла Соломія Крушельницька, яка помітила його абсолютний слух і порадила розвивати талант. Згодом він навчався у Львівській спеціалізованій музичній школі, де почав робити перші кроки в композиції.
Дитинство та юність композитора були позначені складними історичними обставинами: у 1948 році його родину репресували та вислали до Сибіру. Попри це, він продовжив навчання, вдосконалюючи гру на фортепіано та скрипці. Після повернення до Львова навчався у консерваторії, а пізніше — в аспірантурі Московської консерваторії. Його музика до фільму Тіні забутих предків режисера Сергій Параджанов принесла йому широку популярність. Упродовж життя Скорик активно викладав, працював за кордоном і в Україні, виховавши цілу плеяду композиторів. Помер у Києві, а похований у Львові на Личаківському цвинтарі.