Петро Володимирович Петров-Омельчук — український композитор і музично-громадський діяч, лауреат Міжнародного конкурсу композиторів ім. К. фон Вебера (Німеччина, 1988).
Основні біографічні дані:
-
Дата і місце народження: 17 червня 1943 року в селі Липівка (нині Бучанського району Київської області).
-
Освіта: У 1971 році закінчив Київську консерваторію по класу композиції А. Коломійця та В. Кирейка.
-
Професійна діяльність:
-
Викладав у дитячій музичній школі № 13 у Києві.
-
У 1973–1977 роках працював інспектором музичних ансамблів Управління культури міськвиконкому.
-
У 1977–1993 роках обіймав посаду директора Республіканського будинку композиторів у Києві.
-
Був одним із засновників та головою Національної ліги українських композиторів (1992–2015).
-
Член Національної спілки композиторів України (1974–1994, а також з 2015 року).
Творчість:
Мистецький доробок композитора вирізняється тяжінням до монументальних форм синтетичних жанрів та експериментальних пошуків (використання засобів від неофольклоризму до алеаторики та додекафонії).
-
Опери: «Опришки» (1980), «Таємничі викрадення» (1985), «Він і вона» (1987), «Мона» (1989).
-
Балет: «Вогненний липень» (1975).
-
Мюзикли: «Закохані і манекени» (1983), «Учень чародія» (1986).
-
Вокально-симфонічні твори: пієторія «Син небесний і земний» (1995), опера-ораторія «Довбуш» (1971), кантата «Молитва» (1993).
-
Оркестрові твори: поема «Українське карпатське капричіо» (1982), «Помаранчева» симфонія (2005), камерні твори, хори, романси та обробки народних пісень.